Весільні танці, українські народні пісні
Wedding dances, Ukrainian folk songs
- Поділяють їх на 3 групи:
Хороводи (наприклад, Перепілочка, Веснянки, Гаївки, Журавель танець Метелиця).
Парні танці мають характер головно залицяння та пантомімічного визнання кохання наприклад: Полька, Козачок, Коломийка, Рибка, Катерина).
Сольні танці: в них танцює одна особа, а інколи дві — жінки, чоловіки або особа пара (наприклад, Гопак, Тропак, Аркан, Василиха Шевчик).
Виконання хороводів пов’язувалось з обрядовими діями: з традиційною зустріччю весни; відзначенням літа; зустріччю Нового року. Хороводи поділяють на три темат. групи: трудові (А ми просо сіяли, сіяли, Мак, Шевчик, Бондар, Коваль); хороводи, що втілюють патріотичні почуття народу, оспівують рідну природу (А вже весна», Марена. Родинно-побутові (Кривий танець, Перепілка, Ой гілля, гілочки, Пташка);
Украї́нський та́нець — це народний, або сценічний танець різних регіонів України. Народний танець — фольклорний танець, який з`явився на території і має традиційні ритми, рухи, костюми, малюнки танцю.
За характером виконання хороводів їх розділяють на дві такі групи – пантомімо-ілюстративні: (Перепілка, Заїнька, Ой Василю, Василино) та орнаментальні: Кривий танець, Шум, Плету лісочку.
- Сценічний танець – це танець поставлений балетмейстером у професійному або самодіяльному колективі для показу на сцені, може бути українським, але вже не є народним, він є стилізованим народним танцем.
Історія: Перші українські танці виникли як засіб спілкування між людьми та між богами. Танцювальні рухи розвивалися внаслідок імітації рухів тварин і птахів, а пізніше за рахунок жестів, що відображали певні трудові процеси, наприклад: деякі хороводи. Первісний танець, як і пісня, виконував магічну роль. Серед календарно-обрядових танців збереглося чи не найбільше архаїчних рис.
в Україні найдавнішими слідами танцювального мистецтва можна вважати малюнки трипільської доби. На них були зображені фігури людей, котрі одну руку кладуть на талію, а другу заводять за голову. Такі рухи зустрічаються в сучасних танцях. Зображення танцюристів і музикантів є на фресках Софійського собору в Києві XI століття. На думку дослідників, срібні фігурки чоловічків з Мартинівського скарбу IV століття передають один з танцювальних рухів: напівприсядку з широко розставленими ногами та покладеними на стегна руками.
